Багато стародавніх народів вірили, що Земля вкрита величезним куполом, по якому вночі рухаються зорі. Пізніше стало відомо, що зірки насправді знаходяться дуже далеко, розсипані по галактиці Чумацький Шлях (а частково — за її межами). Вони не знаходяться на поверхні велетенської кулі, як нам може здаватися.

Проте така стародавня картина світу може стати в нагоді й зараз. Тепер ми називаємо цей уявний купол «небесною сферою», а використання цього поняття спрощує складання мап Всесвіту. Створюючи їх, ми не беремо до уваги, наскільки далеко розташовані зірки. Замість цього ми уявляємо, що всі видимі об’єкти нічного неба лежать на поверхні кулі, що оточує Землю – як раніше вважали наші предки.

Наведене зображення овальної форми нагадує чарівну розмальовану писанку, але на ньому насправді представлене все небо.

Насправді цей малюнок – мапа, складена за результатами перших 14 місяців роботи супутника «Ґая» (). Для того, щоб виконати своє завдання – скласти мапу усієї нашої Галактики – цей космічний апарат повільно обертається у космосі, вглядаючись у нього двома своїми очима, що описують кола. Супутник робить чотири оберти протягом дня, до того ж він рухається навколо Сонця, а значить, кожен день до поля його зору потрапляють різні ділянки неба.

Кольорами показано, наскільки часто Gaia «дивилась» на окремі частини небесної сфери. Ті ділянки, які супутник спостерігав частіше, представлені блакитним кольором; ті ж, яким уваги приділялось найменше – персиковим.

Universe, Space, Time / V. Koveza